Фатальний постріл: загадкова загибель бойця з Київщини в зоні АТО

Боєць ЗСУ Максим Рацюк із Київщини трагічно загинув у зоні АТО. Родичі не вірять в офіційну версію командування про самогубство, а слідство триває й досі.

Цієї осені старший солдат Максим Рацюк мав відгуляти весілля в своєму рідному селі Полковничому, що в Ставищенському районі на Київщині. Навіть участь в Антитерористичній операції на Донбасі не повинна була перешкодити щастю наречених. На заваді стала куля – 23 червня 2015 року Максим Рацюк загинув. Гірко визнавати, але під час війни це, якщо можна сказати, звичне діло. Однак обставини загибелі Максима викликають у родини солдата багато запитань, і відповіді на жодне з них нема й досі. Влада, кажуть родичі загиблого бійця, не робить нічого, аби розібратися в обставинах загадкової смерті.

Смерть у бліндажі

Життя Максима Рацюка, бійця, який мав за плечима трирічний досвід контрактної служби і був досвідченим зв’язківцем, обірвалося не в бою, а в розташуванні військової частини, яка навіть не брала участі в бойових діях. У довідках, які родина загиблого отримала в різних інстанціях, причиною смерті названо… самогубство. Мовляв, боєць навмисне вистрелив собі в голову.

Непоправне сталося 23 червня цього року, рівно через місяць після того як мобілізований Максим відбув у розташування своєї частини у Волноваський район на Донеччині. За словами нареченої солдата Аліни, того вечора вона мала з коханим телефонну розмову.

– Ми часто дзвонили одне одному, як тільки була можливість. Постійно обговорювали наше майбутнє, ділилися планами, – згадує Аліна. – І того вечора все було як завжди: обмінялися новинами, погомоніли про весілля. Я трохи хвилювалася чи встигне Максим піти у відпустку, щоб відгуляти шлюб як слід. Він мене заспокоїв і завірив, що хвилюватися нема причин, і все буде просто чудово. Обіцяв на весілля приїхати з бойовими побратимами.

MaksimR v

За словами Аліни, нічого не віщувало біди. Однак вже за кілька годин після розмови, їй зателефонував чоловік, який назвався замполітом військової частини, і сказав, що Максима більше нема.

– Сказав, «тримайтеся, але Максима більше нема, застрелився» – говорить Аліна. – На мої запитання як це сталося, адже я знала, що частина Максима не брала участі в бойових діях, «замполіт», який так і не назвав своє ім’я та прізвище, кинув слухавку.

Одразу ж після цього мама Максима намагалася зателефонувати «замполіту». Однак нічого дізнатися не вдалося – матері просто сказали чекати на дзвінок. Очікує вона його й досі.

Самогубство чи ні?

Шокуюча звістка приголомшила родину бійця, однак уже наступного ранку батько Максима Анатолій Рацюк кинувся до районного військкомату – там заявили, що не володіють інформацією про загибель Максима. Рідним солдата не залишалося нічого іншого як вирушати на Донбас - забирати тіло та з’ясовувати подробиці трагедії. Однак, прибувши до Волновахи, батькові не вдалося отримати правдиві відповіді на свої запитання.

Аліна, посилаючись на слова батька Максима, розповідає, що процес передачі тіла відбувався аж занадто швидко. Складалося враження, що батька й сільського голову намагаються якнайшвидше спровадити, віддавши тіло та необхідні довідки. Чоловікам навіть не вдалося поговорити з офіцерами та колегами Максима по службі – ті, ухилялися від розмови.

– Хоча за той час, поки тіло було ще у Волновасі, мені постійно дзвонив один із друзів Максима, з яким він служив, розказував щоразу нові версії обставин смерті, – говорить Аліна. – Більше того, телефонувала жінка із частини й звинуватила мене в смерті мого нареченого! Мовляв, це після телефонної розмови він був дуже знервований, розбив телефон і тому застрелився. Дикість! Остання людина, яка говорила з Максимом – його мама. І це була звичайна синівська розмова.

Аліна говорить, що Максим за життя був дуже спокійним і врівноваженим хлопцем, якого важко було запідозрити у схильності до самогубства. Не лякали його й труднощі військового життя, адже він служив три роки за контрактом і взагалі пов’язував своє майбутнє з військовою справою. Саме через це в самогубство юнака відмовляються вірити його рідні.

– Ми не можемо добитися правди, нам ніхто нічого не розказує, посилаючись на те, що йде слідство, – обурюється Аліна. – То якщо йде слідство, чому ж тоді так швидко віддали тіло й дозволили поховати, чому у свідоцтві про смерть, яке батькові видали у Волновасі, написано, що «наскрізне кульове вогнепальне поранення з гвинтівки, дробовика або крупнокаліберної зброї»? Невже ніхто там навіть балістичну експертизу не провів, не знайшли кулю та зброю з якої начебто застрелився Максим? З мене невеликий експерт, але, вочевидь, що не все так було насправді.

Тим часом із дня смерті Максима минуло два місяці, а «віз і нині там». Із документів, які вдалося отримати рідним вояка, є лише довідка про призов, витяг із наказу про відрядження Максима Рацюка до зони АТО, та лікарське свідоцтво про смерть, із висновками якого не миряться ані батьки, ані колишня наречена. Військова ж прокуратура Білоцерківського гарнізону у відповідь на звернення надіслала короткий звіт та обіцянку поінформувати після закінчення слідства, яке нібито триває й досі, про остаточні обставини смерті.

Атмосфера страху, невизначеності та невпевненості в завтрашньому дні, у якій живуть сьогодні люди – цілком і повністю «заслуга» влади, каже голова Ставищенської організації політичної партії «Опозиційний блок» Віталій Овчаренко. В той час, коли потрібно зробити все, аби встановити справедливість і розслідувати обставини цієї і сотень подібних смертей, байдужі та некомпетентні чиновники не роблять геть нічого.

– У такий важкий для країни час, коли тисячі наших хлопців захищають незалежність України, таким випадкам просто не місце в нашому житті. Кожна українська мама має право знати правду як, коли та за яких обставин загинув її син, – говорить Віталій. – Але ні, ми знову й знову зіштовхуємося з байдужістю чиновників, які бояться взяти на себе відповідальність. Якщо найближчим часом справа не зрушить з місця, ми будемо просити голову парламентської фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойка виступити зі зверненням до військового прокурора, аби той забезпечив прозоре розслідування цієї трагедії.

Київська Область: місцеві новини регіону

Київська Область - це адміністративний центр України. Новини регіону є лакмусовим папірцем загального стану речей в країні. Суспільно-інформаційній бюлетень «Тиждень Київщини» прикладає максимум зусиль для висвітлення найсвіжіших новин Київської Області, найгостріших суспільно-політичних питань, щоб разом шукати можливі шляхи їх вирішення та завжди бути на інформаційній хвилі