Країна вимушених переселенців, або гуманітарна катастрофа в центрі Європи

Від початку активних бойових дій на сході України минуло більше року. Зацей час Донбас покинули 2,3мільйони українців. Саме такі цифри приводяться у звіті представництва Комітету ООН у справах біженців в Україні. Близько ста тисяч з цих ­вимушених переселенців проживають сьогодні на Київщині.

За даними ООН кожен 30-й біженець у світі – переселенець з Донбасу. На останньому засіданні уряду Міністр соціальної політики Павло Розенко заявив, що на сьогоднішній день помітно незначне зниження активності переселенців. Але навіть за таких обставин щотижня 15-20 тисяч біженців стають на облік. Уявляєте собі цю цифру? Кожні сім днів з Донбасу втікає невелике містечко.

Вище сказано, що за рік Донбас залишили 2,3 мільйони людей, з них 1,38 млн – внутрішні переселенці (ті що розселилися територією України). Більше 820 тисяч пенсіонерів, 175 тисяч дітей і 60 тисяч непрацездатних людей покинули свої домівки і зараз проживають у інших областях України. Найбільше біженців прийняли Луганська (200 тисяч), Харківська (180 тисяч), Донецька (110 тисяч) та Київська (100 тисяч) області.

«Нам обіцяли, що за тиждень все закінчиться»

Із самого початку конфлікту на Донбасі держава показала, що зовсім не готова вирішувати проблему біженців. Тисячі людей у розпачі, з маленькими дітьми на руках покидали свої обжиті домівки і з найнеобхіднішим вирушали в нікуди.

Вони оббивали пороги державних установ, але там лише розводили руками. Якби не згуртовані дії волонтерських організацій, які дуже швидко організували гарячі телефонні лінії допомоги для переселенців, ще невідомо чим би це все закінчилося. Волонтери створили комунікаційну мережу, завдяки якій біженці зі Сходу змогли на перших порах знайти дах над головою.

«Тиждень Київщини» відвідав одне з таких місць – табір біженців, що розташувався в санаторії «Перемога» у Ворзелі.

Сьогодні тут проживає 97 людей – переважно пенсіонери та жінки з дітьми. Наші співрозмовниці – Наталя з Донецька, Алла і Юля з Луганська – розповідають, що були вражені гостинністю персоналу санаторію, який став їхньою домівкою на останній рік.

«Високі чиновники з телевізорів обіцяли нам, що все закінчиться за тиждень, і ми зможемо повернутися додому. Але минув тиждень, потім місяць, і вже рік як ми живемо тут. Нас обдурили», – говорить Юлія. Але у той же час вона дякує Богу, що привів її саме до Ворзеля. «Нам пощастило опинитись у «Перемозі»: тут нас радо прийняли і на перших порах забезпечили самим необхідним», – говорить вона.

За словами жінок, у перші місяці волонтерські організації забезпечували переселенців усім необхідним – продуктами, медикаментами, одягом, підгузками, побутовою хімією тощо. У свою чергу, керівництво санаторію виділило кожній сім’ї окремий номер та організувало харчування.

«До «Перемоги» я деякий час жила у таборі в Бучі. Там на кожних 60 мешканців був один туалет. Коли я потрапила до Ворзеля, то зрозуміла, що це рай у порівнянні з іншими таборами», – розповідає луганчанка Алла.

peres 2

 

Але так не могло продовжуватись довго – санаторій витрачав на утримання переселенців чималі кошти і обростав боргами. «Керівництво було вимушено провести калькуляцію і повідомити нам, що собівартість проживання у «Перемозі» становить 96 гривень на добу з людини. Така велика цифра зумовлена тим, що за комунальні послуги санаторій платить за тарифами підприємства», – розповідає Наталя.

Звісно, що біженці були не в змозі оплатити таку суму, адже державна допомога переселенцям становить лише 850 гривень на місяць. І тут знову на допомогу прийшли благодійні організації, які взяли на себе левову частину витрат. Завдяки цьому, зараз переселенці з Донбасу платять за проживання 300 гривень з людини на місяць.

Проте дах над головою – не єдина проблема біженців. Переселенці з Донбасу часто не можуть знайти роботу на новому місці. «З Луганською пропискою мене нікуди не брали за фахом – хіба що двірником», – зітхає Алла, яка за освітою є озеленювачем. Її слова про упередженість роботодавців підтверджує Юлія, яка раніше працювала в Луганську на держслужбі. Жінка з дитиною не змогла влаштуватись на новому місці за фахом, тому пішла на курси косметолога і зараз їздить до клієнтів по всій Київській області – дитину годувати потрібно. А таких як Алла, хто так і не зміг знайти роботу, керівництво «Перемоги» влаштувало на невеликі зарплати у свій штат. Тепер Алла працює за фахом – займається озелененням території санаторію.

Співбесідниці «Тижня Київщини» з тривогою чекають зими. Керівництво санаторію готове виділити переселенцям окремий корпус для підготовки його до зимування, але тільки на капітальний ремонт приміщення там потрібно знайти чималу суму грошей, яких немає.

«Прикро і гірко, що за цілий рік держава так і не створила ніякої програми допомоги переселенцям. Мінрегіонбуд обіцяло побудувати для переселенців будинки, але це залишилося словами. Єдина надія на волонтерів і благодійників», – з розпачем говорить Юлія.

Гуманітарна катастрофа

«З перших днів переселенці зіштовхнулися з неякісним наданням державних послуг та обслуговуванням у соціальних службах, неможливістю отримати кваліфіковану медичну допомогу, труднощами з влаштуванням дітей у дитячий садок чи школу», – каже заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Олена Макарова в інтерв’ю Радіо Свобода. Ці проблеми, за словами експерта, не пов’язані саме з появою переселенців, вони існували й раніше. Проявилась неготовність українських служб працювати в екстремальних умовах, зазначила пані Макарова.

За словами Йоханнеса Хана, члена Європейської комісії з питань європейської політики, сусідства та розширення, у результаті конфлікту на Донбасі в Україні сталася гуманітарна катастрофа. Експерт напряму назвав переселенців біженцями, бо переселенці – це ті, хто забезпечений державою дахом над головою.

 

«Ми завжди з тривогою сприймаємо такі ситуації, тому що насправді мова йде про біженців, хоча офіційно їх називають внутрішніми переселенцями», – відзначив єврокомісар.

peres 3

У той же час директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» Андрій Єрмолаєв переконаний, що для роботи з переселенцями потрібне інституційне забезпечення. На думку експерта, варто було б створити парламентський комітет у справах Донбасу, і бажано, щоб усі фракції і групи брали участь у його діяльності. Також, за словами Єрмолаєва, механізм роботи із зоною конфлікту на сході України має бути розроблений і на рівні виконавчих органів.

«Якщо те, що відбувається протягом року, – свідома політика, я називаю це політикою відсікання. І територій, і людей небажаних.

Думаю, що політику відсікання треба припинити, бо ми вже на межі», – сказав Єрмолаєв у коментарі Радіо Свобода.

Переселенці – це допомога, а не тягар

Глобальних проблем переселенців дві – відсутність житла і роботи. Держава для їх вирішення не зробила поки що нічого, якщо мова йде про системність і наявність держпрограм. Не дивлячись на те, що ще півроку тому Кабмін прийняв рішення про створення у 14-денний термін держслужби у справах переселенців, то досі навіть нема її проекту.

Звісно, якийсь бюджет на біженців виділяється, але використаний він вкрай неефективно. І експерти, і волонтери переконані, що якби ці кошти були витрачені на створення нових робочих місць, підтримку підприємців, то це була б куди більш ефективна і продумана політика.

«Ці проблеми не такі вже страшні та складні, як їх уявляють собі українські чиновники. Все просто – людям потрібна робота і перспектива купівлі житла. Якщо будуть задовільнені ці потреби, переселенці будуть не тягарем, а допомогою»,  переконана голова «Все­української організації зі справ вимушених переселенців» Оксана Єрмішина. За її словами, переселенці могли б допомогти країні розвивати економіку, адже з Донбасу виїхало дуже багато класних професіоналів, але для цього потрібно створити пул потреб по регіонам – де які спеціальності затребувані.

«Потрібно задіювати людей на територіях, куди вони виїхали, а не селити успішних людей, які досягли чогось у житті, в гуртожитках із жахливими умовами проживання», – переконана Єрмішина.

peres 4

 

Українське суспільство поступово втомлюється від переселенців, адже про них говорять, що вони бідні та нещасні. Але це не так. Переселенцям потрібно допомогти і створити для них перспективу, нормальні умови роботи, а малому і середньому бізнесу – дати доступ до фінансових ринків. Але вочевидь державі це питання зараз не на часі, адже згідно статистики за рік центри зайнятості працевлаштували і перекваліфікували лише 40 тисяч переселенців з майже півтора мільйона.

Пряма мова

Президент України Петро Порошенко:

– Громадськість Донбасу схвально сприйняла ініціативу влади щодо створення логістичних центрів на лінії розмежування, де будуть продаватися соціальні товари та ліки за українськими цінами. Це один із дієвих способів подбати про долю тих наших співвітчизників, які є заручниками агресора та бойовиків.

Понад 200 тисяч переміщених осіб, які зареєстровані на підконтрольній нам частині Луганщини, – це свого роду геополітичний вибір, здійснений шляхом голосування ногами. Тікають не від нас до окупантів, а від них до нас.

Нам потрібен мир, і ми за цей мир будемо боротися. Ви бачите, яких я до цього докладаю зусиль, хоча є чимало тих, у тому числі серед українських політиків, хто мене нещадно критикує. Але мене не зупинити, бо я відчуваю наше спільне українське прагнення до миру. Ми його доб’ємось, і ми переможемо.

Лідер парламентської фракції Опозиційного блоку Юрій Бойко:

– Завершення бойових дій – ось до чого повин­ні прагнути політики, вони зобов’язані забезпечити людям спокійне життя. Ми виступаємо за повне виконання Мінських угод. Відбулося засідання «нормандської четвірки», і вони ще раз підтвердили, що немає іншого шляху для досягнення миру, крім Мінських домовленостей. Ми вимагаємо, щоб необхідні для виконання Мінських угод закони були прийняті у парламенті. Потрібно виконати Мінський протокол.

За ініціативою Опозиційного блоку сьогодні в різних містах працюють пункти допомоги біженцям. Кілька тисяч осіб вже отримали допомогу, і ми будемо це продовжувати, будемо допомагати людям, які опинилися у важкій ситуації. Побутові обставини бувають страшними, тому ми зав­жди будемо підтримувати наших громадян.

Представники деяких політичних сил дозволяють собі говорити про блокаду Донбасу та припинення навіть мінімального постачання. Це абсолютно неприпустима для демократичної держави позиція. Тому що мова йде не про абстрактні території, а про живих людей – наших співгромадян.

Як переселенцю отримати адресну допомогу

Для отримання будь-яких соціальних виплат переселенці повинні зареєструватися в органах соціального захисту населення, або в районних управліннях соціального захисту. Там їм видадуть документ, який називається «Довідка про взяття на облік особи, яка переселяється з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО».

На підставі цього документа можна оформити адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг. Так для працездатних розмір цієї допомоги становить 442 гривні, а для непрацездатних – 884. Загальна сума на сім’ю не може перевищувати 2400 гривень.

Допомога призначається на 6 місяців, але при цьому є деякі обмеження. Непрацевлаштована людина може отримати допомогу на два місяці. Через 2 місяці людина може прийти і підтвердити, що вона працює, і тоді ще на 4 місяці продовжити цю виплату. Але якщо вона не підтверджує працевлаштування, то на наступні два місяці допомогу їй зменшують на 50%. Через 4 місяці допомога непрацевлаштованим припиняється.

Для отримання довідки, яка підтверджує, що людина переїхала із зони АТО, при собі потрібно мати паспорт та ідентифікаційний код, для дітей – свідоцтво про народження.

Європарламент буде боротись за право голосу переселенців

Війна на Донбасі забрала у переселенців домівки і роботу, а український Парламент позбавив цих людей конституційного права голосу на виборах. 14 липня 2015 року Верхов­на Рада більшістю прийняла Закон про місцеві вибори (№2831-3). Механізм голосування для внутрішніх переселенців у прийнятому законі не прописаний, а отже – сотні тисяч людей не зможуть взяти участь у місцевих виборах, які відбудуться в Україні 25 жовтня.

За словами голови Міжнародної громадської організації «Луганське земляцтво» Вадима Горана, земляц­тво ще до прийняття нового закону вимагало від народних депутатів не допустити позбавлення права голосу переселенців. Але їх не захотіли слухати.

«Політики зробили все навпаки, і, всупереч Конституції, фактично викреслили переселенців зі списку громадян України. По суті, те, що було прийнято Верховною Радою, – не закон в інтересах виборців. Це закон в інтересах окремих груп політичної еліти. Він не тільки обмежує можливості і права виборця-переселенця, який не має прописки на новому місці проживання, він так само перекреслює виконання Україною взятих на себе зобов’язань у рамках євроінтеграції», – заявив Горан.

Тим часом права українських переселенців почали відстоювати… європейські політики. Як передає видання «РБК-Україна», днями депутат Європарламенту від британської опозиційної партії лейбористів Річард Ховітт однозначно заявив про те, що переселенці повинні взяти участь у місцевих виборах у жовтні 2015 року. Зокрема, він зазначив, що система реєстрації, яка зараз діє, повинна дозволити внутрішньо переміщеним особам проголосувати, навіть якщо вони не зареєстровані офіційно. І вони повинні бути в списках виборців.

«Сподіваюсь, що Європарламенту вдасться досягти порозуміння з українською владою у цьому питанні», – заявив Ховітт. Але поки що зворотної реакції британець не отримав.