Геноцид соціально незахищених, або Кому в Україні заважають пенсіонери

У жовтні цього року виповнюється 600 днів нової влади. За ці 20 місяців коаліційний уряд зробив все для того, щоб соціально незахищені верстви населення України опинилися далеко за межею бідності.

Такого геноциду українців за часи Незалежності ще не було.

Життя за межею

Галина Тимофіївна з Баришівського району, що на Київщині, готується до ювілею – у жовтні вона святкуватиме 80-річчя. Але цю дату жінка зустрічає зі сльозами на очах. На день народження до неї приїдуть онуки, тож вона зайшла до магазину купити їм цукерок на гостинець.

«Я завжди купувала їм шоколадну «Білочку», але зараз вона коштує майже 105 гривень. Тому довелося брати льодяники – вони по 47 гривень і купити їх можна навіть кілограм», – зітхає жінка і, немов би соромлячись, ховає очі.

Так само жінці доведеться серйозно економити й на святковому столі. Рятує невеличке домашнє господарство та город.

«Я дуже хотіла б, щоб політики, які приймають ці антинародні закони, хоча б місяць спробували пожити на мою пенсію у 1200 гривень. Щоб відчули, що це таке – бути пенсіонером в Україні, – говорить жінка. – Коли закінчилася війна, я була ще дитиною, але пам’ятаю, як дорослі пошепки говорили про жахіття фашистських концтаборів. Немічних і непрацездатних гітлерівці тоді знищували фізично. Коли я дивлюся на те, що відбувається зараз в Україні, то згадую ті післявоєнні розмови».

За словами Галини Тимофіївни, зараз пенсії їй катастрофічно не вистачає, і якби не допомога дітей, які живуть у Києві, то навіть невідомо як би вона зводила кінці з кінцями.

«Кожної неділі у церкві я молю Господа Бога, щоб він дав Україні мудре керівництво, яке б піклувалося про таких як я пенсіонерів. Я втомилася виживати. Мені соромно перед моїми дітьми за те, що їм доводиться думати не тільки як вижити самим, але і як  допомогти грошима мені», – зітхає жінка й утирає хусточкою сльози.

Мільйони бідняків

На початок 2015 року кількість пенсіонерів в Україні на півмільйона чоловік перевищувало число працюючих і становило 13,5 мільйона осіб. Всі ці люди, наші з вами співвітчизники, наші батьки, з 5 жовтня 2015 року офіційно – на світовому рівні – визнані категорією людей, які живуть за межею бідності. Саме 5 жовтня президент Світового банку Джим Ен Кім заявив про підняття порогу бідності з 1,25 долара до 1,9 долара на день. На рішення Світового банку вплинуло зниження купівельної спроможності у світі.

pensi V 2

«За трудовий стаж у 41 рік сьогодні мені начисляють пенсію у 1355 гривень. Я довго працював на заводі, а 10 років до пенсії – був приватним підприємцем, – розповідає «Тижню Київщини» Віктор Іванович з Яготина. – Минулого року лише за газ (опалення) ми платили приблизно 500 гривень на місяць, цього ж року, «дякуючи» реформам Яценюка за такий самий об’єм газу потрібно буде заплатити до 3 тисяч гривень. Де їх брати?».

Нагадаємо, що з 1 вересня 2015 року український уряд відрапортував про підвищення соціальних стандартів. Але це жалюгідне підвищення не компенсувало і шостої частини купівельної спроможності і мало на меті лише поліпшити рейтинг провладних партій перед жовтневими виборами до місцевих рад.

«Якщо межа бідності, встановлена Світовим банком, становить 1,9 долара на день, то в перекладі на гривні це буде 1321 гривня на місяць. Тобто моя пенсія лише на 34 гривні вища рівня бідності. Але якщо я заплачу за газ, то навіть не знаю до якої категорії за класифікацією Світового банку мене можна віднести, якщо моєї пенсії не буде вистачати навіть на опалення будинку. Виходить – далеко за межею межі бідності», – говорить Віктор Іванович з Яготина.

Сьогодні мінімальна пенсія, встановлена урядом Яценюка, помітно нижча за межу бідності (1074 грн), а прожитковий мінімум для дітей до шести років становить 1167 грн. Тобто Кабмін вкотре продемонстрував, що діти та пенсіонери новій владі не потрібні.

Значення мінімальної зарплати працюючих громадян (1378 грн) виявилося ледь вищим передбачуваного нового значення порога бідності, однак у випадку, якщо працівник є єдиним годувальником, кожен член його сім’ї буде змушений жити на рівні, у кілька разів нижче порога бідності.

Підвищення порога бідності підкреслило цинізм української влади, яка прийняла рішення про індексацію соціальних стандартів на рівні однієї шостої частини інфляційних втрат.

Зупинити ріст цін

Як це не жахливо звучить, але паразитування уряду на соціально незахищених верствах українців не обмежилося підвищенням вартості енергоресурсів, інфляцією та новими податками.

Ще два роки тому держава пильно контролювала ціни на товари першої необхідності. Нова ж влада зробила все для того, щоб відмовитися від державної підтримки найбільш вразливих верств населення.

Спочатку вона скасувала всі компенсаційні виплати у вигляді індексації доходів населення, передбачені статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення». А потім – ліквідувала Держінспекцію з контролю за цінами. Держава обрала тактику «заплющування очей» на те, що відбувається на продовольчих ринках.

«Я не знаю, як мені далі жити. Раніше знала, що хліб, молоко та інші товари першої необхідності я можу купити за фіксовану ціну. Але нині щоразу, коли йду до магазину, думаю, чи вистачить мені грошей, щоб купити продуктів на борщ, – говорить у розпачі Альбіна Миколаївна з Бучі, яка вибирає цибулю у ящику з уціненими зів’ялими овочами. – Про аптеку я вже мовчу, бо ліки зараз можуть собі купити хіба що забезпечені люди. Моя сестра хвора на діабет, але цього року взагалі не отримала інсулін від держави».

На прикладі Альбіни Миколаївни можна зрозуміти яким бачить пересічного соціально незахищеного українця коаліційний уряд – бідним, хворим, який копирсається в ящику гнилих овочів з надією дотягнути якось до наступної пенсії.

 «Послаблюючи державне регулювання цін на товари першої необхідності, і водночас не підвищуючи соціальні стандарти хоча б на величину інфляції, нинішня влада ризикує отримати відповідь у вигляді голодних бунтів, – заявив голова Опозиційного блоку Київщини Олександр Качний. – Неефективна та непрофесійна правляча коаліція та уряд, прикриваючись війною, не зробила геть нічого, аби полегшити життя мешканців Київщини та всієї України в такій кризовій ситуації».

Замість епілогу

Завдяки діям «реформаторів», всі українські пенсіонери опинилися за межею бідності. Це поки що єдиний результат сумнозвісної пенсійної реформи уряду Яценюка.

Сьогодні кандидати від провладних партій на місцевих виборах заявляють як їм «болять» проблеми соціально незахищених верств населення, але ще на початку року депутати Верховної Ради від фракцій «Батьківщина», «Самопоміч», «Народний фронт», «Радикальна партія» та «Блок Петра Порошенка» без вагань проголосували, наприклад, за скорочення пенсій до 85% для працюючих пенсіонерів аж до 2016 року та інші драконівські поправки. Зараз вони, намагаючись сподобатися виборцям, критикують своє рішення, ніби голосування й не було. Але, насправді, лише Опозиційний блок тоді голосував проти геноциду українських пенсіонерів.