Поверніться до живого спілкування

Сучасна людина часто сама руйнує свої зв’язки з іншими людьми. Все це результат грішного життя та його неправильного устрою.

Раніше не існувало таких засобів пересування і спілкування, які ми маємо сьогодні. І люди, які жили на великій відстані один від одного (за тодішніми мірками) і бажали відвідати своїх знайомих і родичів, змушені були докласти чимало зусиль для цього. Найчастіше цю відстань вони долали пішки. Звернімо увагу – у всіх древніх скульптур надзвичайно міцні, розвинені ноги. Раніше люди долали пішки величезні відстані. Так от, коли вони зустрічали свого родича чи друга, вони обіймали його, цілували, тобто, не маючи можливості часто бачитися, були щиро раді зустрічі. Якщо в нього траплялося горе, вони розділяли з ним його, як сказано: «Плакали разом і раділи разом». Вони залишали у себе гостя на тривалий час і ділили з ним хліб свій. Спілкування з іншою людиною їм приносило радість.

А сьогодні все інакше. Не покидаючи своєї квартири, людина набирає номер і розмовляє (збоку може здатися, що сама із собою), починає плакати, сваритися з кимось чи сміятися. Або, наприклад, використовуючи Bluetooth, іде вулицею і розмовляє з кимось, навіть не тримаючи слухавки. І, на жаль, це вже нікого не дивує – ми давно звикли до подібних картин.

Ще одна річ, яка в нашу епоху віддаляє нас від особистісних стосунків, – це комп’ютер. Один юнак розповів, що він познайомився в інтернеті з дуже хорошою дівчиною з Америки. На моє запитання, як вони спілкуються, він відповів: «Через комп’ютер! Ми багато часу проводимо, спілкуючись. Я їй пишу – вона мені відповідає!».

Так сучасні люди закохуються одне в одного, проводячи вечори перед моніторами комп’ютера й жодного разу навіть не подивившись одне одному в очі. На жаль, вони нездатні зрозуміти, що так руйнується природне спілкування.

Із нашого життя поступово, на перший погляд непомітно, але невідворотно зникає дар, даний від Бога людині, – дар особистого спілкування між людьми. Здавалося б, навпаки, сучасними технологіями ми полегшили процес спілкування, зробили його більш доступним, але якщо на це поглянути глибше, то ми побачимо, що ми поступово обмежуємо себе тільки таким способом спілкування, підміняючи ним природне – живі людські зв’яз­ки. Як казав святий Паїсій: «Одна справа – нейлон, інша справа – Айлон» (грец. Αυλον – Дух).

Хіба можна порівняти справжню запашну троянду зі штучною квіткою? Зараз навчилися робити витончені штучні квіти, які зовні не відрізняються від живих, але в них немає запаху, вони не живі. Або, наприклад, овочі, вирощені поза сезоном, – жодного смаку! Хіба можна їх порівняти з тими овочами, які ростуть на нашому городі?

Ось дивіться: сучасна людина дійшла до того, що почала руйнувати навіть свій будинок – Землю. Забруднювати своє середовище – природу. Абсолютно протиприродно для людини руйнувати свій власний будинок.

Усе це наслідки сучасного неприродного способу життя. Раніше, наприклад, людина писала листа, відправляла його, він ішов кілька днів, його отримували, на нього писали відповідь, відправляли в зворотну путь. Люди з нетерпінням чекали на відповідь, а коли її отримували, читали з радістю. Вони читали листа, перечитували, зачитували його своїм близьким. Багато листів зберігали на згадку – часто вони мали глибокий зміст. У нашу епоху цей спосіб спілкування вже практично не використовується. Ми телефонуємо, говоримо про наші радощі або проблеми, але історія багатьох подій нашого життя втрачається.

Пам’ятаю, коли ми жили в скиту, повідомлення було тільки морем. Іноді листи через непогоду затримувалися на кілька тижнів. У нас був маленький моторний човен, і виходити на ньому в море під час бурі було небезпечно – тож ми чекали, коли море вщухне. Бувало, що пошту доставляли навіть через місяць. У той час листи писалися з достоїнством, неквапом – людина ретельно підбирала кожне слово. Листи мали цінність!

Сьогодні технології настільки розвинені, що ти надсилаєш лист факсом, відразу ж отримуєш відповідь і тут же її викидаєш. Такі листи нічого в собі не несуть, тому що люди перестали в них висловлювати свої почуття, думки, описувати спостереження.

У нашу епоху спілкування за допомогою листів набуло професійного характеру, в них тепер в основному пишуть тільки про роботу, роботу і ще раз про роботу. Де вже тепер сучасній людині сісти за стіл і написати лист про свої переживання, відчуття та радощі! І саме оце ущільнення часу, простору та місця позбавляє наше життя безлічі прекрасних речей.

Помічено, що стан сучасного світу і суспільства має безпосередній вплив на духовне життя християн. Це зовсім не означає, що потрібно відмовитися від сучасних технологій і жити як середньовічна людина, але принаймні ми повинні розуміти, що з нашого життя поступово зникає дуже цікавий і незвичайний вид спілкування.

Митрополит Лемеса Афанасій

за матеріалами «Іонівського листка»