Діти мріють про мир в Україні

Напередодні Дня Незалежності діти переселенців і воїнів АТО, які живуть пліч-о-пліч у таборі психологічної реабілітації «Лісова застава», мріють про одне – вони прагнуть миру в Україні.

«Дуже хочу повернутися додому. Одразу ж, як скінчиться війна, я попрошу батьків, щоб ми поїхали до Луганська», – говорить переселенка з Донбасу Лєра Гуртова.

«Більше за все я хочу, щоб мій тато повернувся з війни – ми з мамою і молодшим братом дуже чекаємо на нього вдома», – підтримує свою подругу з Луганська син бійця АТО Ярослав Гамота з Мукачевого.

Пошук життя в гармонії

Табір «Лісова застава» зараз приймає третій заїзд вихованців – найбільший за весь час існування закладу, і самий новаторський. Цього разу до табору заїхало одночасно 138 чоловік – так багато поселенців тут ще не було. Все через те, що серед дітей була група малечі, яка приїхала до «Лісової застави» з мамами. Це експеримент, на який наважилися психологи табору, завдяки якому до мирного життя повертатимуть не дітей окремо, а цілі сім’ї.

«Діти з мамами жили разом у наметах. Вони мінялися ролями – мами бешкетували, а діти їх «карали» (наприклад, залишали без інтернету), а потім прощали. Вони намагалися зрозуміти одне одного, і це був дуже цікавий і корисний експеримент», – розповідає «Тижню Київщини» волонтер, директор табору Ірина Сазонова.

Пані Сазонова говорить, що ця група була особливою тим, що приїхала з Гранітного, Камєнки та Кремінної. Ці люди 100 днів прожили в підвалах під суцільними бомбардуваннями.

«Це було нелегко. У діток були такі складні патології як страх перед відкритим простором, через що вони не могли ночувати в наметах. Багато у кого через війну був енурез. Додайте до цього нічні кошмари, флеш беки та панічні напади – і ви зрозумієте який жах пережили ці лю­ди», – говорить Ірина.

За словами директора «Лісової застави» їхній експеримент був дуже ефективним, бо йшлося про дітей дошкільного віку. Адже ці діти сприймають війну не як факт, а так, як на неї реагують батьки – якщо мама у паніці, то й дитина повторює її реакцію. Тому основна задача психологів – виводити з шокового стану дітей разом із мамами.

Після першого експерименту керівництво табору планує і надалі запроваджувати в «Лісовій заставі» нові програми реабілітації, які допоможуть людям забути про жахіття війни.

Народження місця-легенди

Робота з вихованцями у «Лісовій заставі» проводиться паралельно з активним благоустроєм території табору. З останньої нашої поїздки, про яку «Тиждень Київщини» писав у №5 від 18 липня, на території: заселили один з дерев’яних будиночків на 40 дітлахів і закінчують будувати другий; облаштували капітальне футбольне поле; спорудили майданчик для занять йогою.

LisZast 2

Всі ці зміни відбуваються завдяки допомозі волонтерів та меценатів. «Лісовій заставі» допомагає дуже багато людей – торгівельні мережі привозять сюди продукти, небайдужі підприємці допомагають спортивним спорядженням. Одним з меценатів був покійний бізнесмен та політик Ігор Єремєєв. Найближчим часом у таборі розпочнуться роботи з капітальної реконструкції одного із житлових приміщень, яке побудували ще у 1948 році. Це буде друга капітальна споруда, де дітей зможуть розміщати протягом цілого року. Також меценати пообіцяли відремонтувати приміщення їдальні.

«Ми дуже вдячні небайдужим людям, які не розділяють дітей на своїх і чужих, і готові у будь-який час допомогти нужденним. Завдяки їм ми можемо розвиватися і разом – рятувати життя маленьких жертв війни», – говорить Ірина Сазонова.

Завдання – повернути в дитинство

На сьогоднішній день у таборі «Лісова застава» вже відпочили приблизно 1000 дітей-переселенців, і понад 300 – дітей бійців АТО. Всіх їх тут вчать бути толерантними один до одного і не ділити людей на «свій/чужий». Тому на футбольному майданчику ганяють м’яча Сашко з Донецька і Сергій із Рівного, і їхні команди називаються «Шахтар» та «Динамо», а після гри вони тиснуть один одному руки і йдуть разом на обід.

Але для такого результату психологам і викладачам «Лісової застави» доводиться довго і наполегливо працювати зі своїми вихованцями.

«Діти війни дуже рано дорослішають. В першу чергу вони стають дуже відповідальними. Прискіпливо слідкують, наприклад, за порядком у домі. Батьки часто радіють таким змінам, але насправді це дуже поганий симптом – адже такі діти лишаються без дитинства», – розповідає Ірина Сазонова.

Психолог Олег Іванов наводить приклад, коли діти з Гранітного не хотіли їхати до табору через те, що були впевнені, що як тільки вони поїдуть з дому – їхню маму уб’ють.

«Уявіть собі – дитина шести років відчуває, що несе повну відповідальність за маму і тата. Адже батьки, потрапивши в таку шокову ситуацію як війна, були настільки розгубленими, що діти відчували на собі тягар відповідальності. Через це вони стали маленькими «бабусями і дідусями», – розповідає Олег.

За словами психолога така метаморфоза накладає на дітей побічний ефект на все життя. І задача персоналу «Лісової застави» – повернути малечі дитинство. Саме для цього групи у таборі формуються з дітей різного віку, де старші слідкують за малими і дозволяють їм бешкетувати, не прибирати у наметі – робити все те, що притаманно дітям молодшого шкільного віку.

Діти у таборі по-різному забувають про жахіття війни – за допомогою ігор, занять у групах, малювання, співу чи складання віршів. Інколи вірші виходять дуже сильними, не дитячими, страшними – від них щемить у серці, а на очах бринять сльози (один із них ми наводимо мовою оригіналу в кінці матеріалу). Але психологи говорять, що так діти вихлюпують негатив і очищаються від поганого.

А вже у вересні в таборі планують дуже серйозну і відповідальну програму – сформувати групу винятково зі складних дітей, яким важко адаптуватися навіть в умовах загальних груп дитячого табору. З ними будуть працювати досвідчені психологи і лікарі. Заради того, щоб знову ж таки – повернути малих до мирного життя.

В свою чергу, діти у «Лісовій заставі» понад усе хочуть, щоб в країні настав мир. Лєра Гуртова з Луганська, здригаючись, згадує страшні дні і ночі, які вона з мамою провела у підвалі будинку, коли навколо вибухали міни та артилерійські снаряди. Сьогодні вона намагається не згадувати ті часи, і мріє, щоб війна швидше закінчилася, щоб вони з мамою могли повернутися до рідного Луганська. І її сподівання поділяють усі вихованці «Лісової застави».

ВІЗИТ

Минулого тижня вихованці «Лісової застави» запросили в гості голову парламентської фракції Опозиційного блоку Юрія Бойка, щоб подякувати йому за допомогу і пригостити спеченим власноруч короваєм.

LisZast 3

«Діти завжди і всюди найбільше страждають від війни. Ми давно підтримуємо цей табір. Тут діти-переселенці, діти, чиї батьки перебувають в АТО, і сьогодні вони живуть в доброзичливій, хорошій атмосфері. Опозиційний блок робитиме все для того, щоб усі діти Донбасу відійшли від війни, а сам військовий конфлікт швидше закінчився. Це наша незмінна політична позиція», – розповів політик.

Він підкреслив, що у збройних конфліктах, в першу чергу, страждають діти, тому завдання дорослих – максимально підтримувати їх.

Юрій Бойко наголосив, що Опозиційний блок продовжить допомагати реабілітаційному табору «Лісова застава» з ремонтом їдальні, з підготовкою до опалювального сезону і зі створенням хорошої інфраструктури.

Цей вірш поетеси Тетяни Малахової з Горлівки на зустрічі з гостями прочитала 13-річна біженка з Донецька Галина:

LisZast 5

Беженка с горящего Донбасса
Дышит на озябшие ладони –
Утром моет пол в начальных классах,
Днем метет дворы на Оболони

Вот она задумалась у кассы –
Брать – не брать сухарики и стейки?
В голове отличницы иняза
В пирамиду строятся копейки.

Где-то в арендованной квартире
Сын и дочь – в некрашеном окне.
…Попроси их рассказать о мире,
И они расскажут о войне.

Как пришли непрошеные гости
И назвали город «дэнэром»,
Как сосед из зависти и злости
Рассказал, что папа их «бендера».

Как бежали сонные в столицу,
Словно куклы от погони Карабаса.
Как «сдувался» тон людей и лица
При упоминании Донбасса.

…Беженка стоит в регистратуру,
В сумочке – шампанское и торт.
Она плачем, она брови хмурит –
Первый раз приходит на аборт!

Старая сердитая врачиха,
Выслушав, откуда, как и кто,
Обняла вдруг и сказала тихо:
«Ты родишь! Наперекор всему! Назло»

Задрожали губы у старушки,
Слезы потекли из бледных глаз:
«Что же ты удумала, подружка?
Окончательно добить Донбасс?

Понимаю, мало денег, мочи, силы,
Рядом нет ни бабушки, ни деда…
Но ведь этот маленький – как символ
Украины, счастья и победы!»

…Этот сказочный чудесный случай
Заставляет плакать и гордиться…
Я истории не знаю круче –
Беженцы… война… а он родится!!!

LisZast 4