Український «комісар Катані»: Валерій Кур

Кількість тяжких злочинів у нашому регіоні постійно зростає, і деякі експерти навіть порівнюють ситуацію з «лихими 90-ми». Про те, що змінилося в злочинному світі за 20 років і якою має бути реформа МВС, нам розповів Валерій Кур.

Валерій Кур - полковник міліції, один із засновників УБОЗу, якого колеги називають українським «комісаром Катані».

- Криміногенна ситуація в Україні, за оцінками деяких експертів, зараз гірша ніж навіть у знамениті 90-і роки. Чи справді українців очікує розгул бандитизму та організованої злочинності?

- Порівнювати нинішній час з 90-ми роками – невдячна справа, і я, як професіонал, волів би цього не робити. Тодішні умови життя кардинально відрізняються від сьогодення, і так само, зовсім інші стосунки в суспільства зі злочинним світом. Адже злочинність, хоч і є антисоціальною, усе-таки була, є і залишиться частиною держави. Хоча, дійсно, залежно від різноманітних факторів цей суспільний прошарок може або збільшуватися, або зменшуватися. І в сучасних державах є певні способи утримувати його на належному рівні.

Але говорити про докорінне знищення злочинного світу говорити не доводиться – це можна сприймати лише як голослівні заяви політиків. Тому зараз я як фахівець не спостерігаю кардинальних змін саме серед організованої злочинності.

Однак фактом є і те, що за останні півтора роки з’явилося багато людей, які з тих чи інших причин, під впливом різноманітних політичних, економічних та соціальних чинників, стали на злочинну стежку. Але в переважній більшості випадків це непрофесіонали, випадкові люди, яким захотілося «приміряти» професію злочинця. Тому іноді, особливо після перегляду новин, може виникнути враження, що організована злочинність набирає обертів. Це не так – я категорично про це заявляю як професіонал.

- Проте лише в Києві та області порівняно з березнем минулого року кількість убивств зросла у 8 разів. Цифра загрозлива, чи варто нам чекати на її подальше зростання?

- Цю цифру варто дещо прояснити – переважна кількість злочинів це аж ніяк не замовні чи зумисні вбивства. Більшість цих злочинів коїться на побутовому рівні. Але, безумовно, події останнього часу такі як революція, і подальше ослаблення силових структур і втрата до них довіри серед населення, а також військові дії на сході країни, певним чином сприяють цьому.

З іншого боку, цьому сприяє саме суспільство, яке стало більш розкутим, таким що нікого не боїться. Чимало людей вважають, що якщо держава чимось їх образила, то вони мають право піти і відшкодувати свої збитки через нанесення шкоди державі або іншим людям. Тим паче зараз, коли населення зубожіє, коли рівень накопиченої агресії доведений до межі – це все соціальні закономірності. Повірте, людину, яка ладна вбити за сто доларів, бо їй нічого їсти, важко зарахувати до касти професійних злочинців. Якщо суспільне життя повернеться у звичне русло, такі «зальотні» зникнуть самі по собі – в них не буде потреби порушувати закон.

- Але побоювання все ж є…

- Зараз потрібно боятися не «випадкових» злочинців, а навпаки – тих, які пройшовши буремну школу 90-х років, зуміли пристосуватися до мінливого політичного клімату в Україні і з кримінальних авторитетів перетворилися на олігархів, на так звану злочинність «білих комірців», які, використовуючи свій вплив, тиснуть на владу виключно у своїх інтересах. Мені як фахівцю очевидно, що і криваві побоїща на Майдані під час революції, і нинішнє збройне протистояння на сході, це ніщо інше, як боротьба за перерозподіл сфер впливу серед українського олігархату. Я знаю точно, що той же Майдан із самого початку і планувався, і був цивілізованим протестом, як це заведено в демократичних країнах і не повинен був перерости в збройне повстання. Однак зусиллями вище названих «білих комірців» він перетворився на криваве побоїще, доведений до такого градуса пристрастей, коли гарант Конституції не міг впоратися із ситуацією. І саме вони зараз змінюють політичну систему в такий спосіб, що протистояти їй буде практично неможливо. Ось це викликає зараз найбільші побоювання.

- Як ви гадаєте, яка кількість нелегальної зброї нині знаходиться у вільному обігу? Чи можна з цим боротися?

Прозору статистику з цього питання годі й шукати. Сьогодні ми можемо говорити лише про відносні величини. Як фахівець я можу стверджувати, що так багато нелегальної зброї у вільному обігу скільки є зараз, не було ніколи. Наприклад, зброя, яка перебувала під кон­тролем силових структур під час революції, зараз на 80% стала безкон­трольною. Що ж стосується офіційної статистики, то нею можна маніпулювати в інтересах певних зацікавлених осіб – якщо заявлена кількість одиниць зброї дуже велика, то це чудовий важіль впливу, який дозволяє залякати. Якщо ж цифра видається підозріло заниженою – значить, потрібно приховати реальний стан речей. Тому до публічних даних варто ставитися з осторогою.

- Чи погіршиться криміногенна ситуація у зв’язку з демобілізацією? Багато експертів про це попереджають.

- Ситуація досить тривожна. Як говорилося вище – в Україні величезна кількість неконтрольованої зброї. І варто зауважити, що кожна людина, яка так чи інакше володіє такою зброєю, автоматично стає злочинцем – так є в Законі. Разом з тим, зараз в країні є багато людей, які дуже зацікавлені в тому, щоб все так і залишалося, щоб зброя була непідконтрольною державі. В першу чергу це ті особи, які вже випробували усі «вигоди» від володіння зброєю. Адже для них це інструмент розмови з владою – з ним легко вирішувати питання, до зброї швидко звикаєш. Всі вони є потенційними злочинцями. Додайте сюди учасників АТО, які повертаються зі сходу з так званим «синдромом В’єтнаму» – це люди, які пройшли крізь пекло війни, будуть дуже довго оговтуватися від наслідків колосальних психологічних навантажень. Вони теж перебувають у групі ризику і є потенційно небезпечними для суспільства. Ну, і наостанок – олігархічні структури, для яких це прекрасний важіль для тиску на владу. Приватні армії, арсенали, рейдерські захоплення – все це дуже промовистий інструмент у боротьбі за вплив.

- Як ви оцінюєте реформу МВС – вона проводиться, буксує чи просто задекларована?

- Те що вона задекларована – вже добрий знак. Реформа давно на часі. Але чомусь виходить так, що всі реформи в нас проходять за вказівкою. То Захід нам каже «хочете грошей – проведіть реформу МВС», то якась політична партія для власного престижу починає на цьому заробляти політичний капітал.

Однак усі забували про очевидне – не можна реформувати одне окремо взяте міністерство. Реформи завжди потрібні комплексні, всеохоплюючі, які кардинально змінюють систему і суспільство. Тоді буде результат. От і зараз – політики привселюдно заявляють «ми створимо найкращу в світі поліцію для народу». А сам народ ніхто не запитує, якою він хоче бачити поліцію, міліцію та ін. Завтра політики, як це заведено, повтікають світ за очі, а міліція залишиться віч-на-віч із громадянами. І буде змушена виправдовуватися за невдалу реформу. Тому реформи, на мою думку, обов’язково потрібно проводити спільно з громадськістю. Це і форуми, громадські слухання, обговорення. Натомість, ми бачимо результати кулуарних домовленостей. І всі ці запрошені спеціалісти – лише інструмент для того, щоб підігнати реформу під формат, визначений політиками. Розігнати працівників МВС, масово звільнити і набрати нових – такі гасла ми чуємо постійно. Хочу запитати авторів цієї ідеї – чи передбачили вони ту шалену кількість судових позовів, якими будуть завалені суди. Силовики, викинуті на вулицю, будуть на законних підставах відстоювати честь мундира – тим більше якщо мундир не заплямований корупцією. Про ці механізми ніхто не думає.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Валерій Кур – легендарний радянський, а потім – український оперативник. Один із засновників Управління по боротьбі з організованою злочинністю. Організатор і керівник Управління кримінальної розвідки у складі МВС України. Почесний член ІРА (International Police Association). Позаштатний консультант МВС України та Верховної Ради України з юридичних питань. Автор і ведучий програми «Професія – детектив» на радіо Ера FM.

Під час боротьби з «наперсточниками» досконало вивчив їхні методи роботи. Завдяки цьому легко входив у довіру до шахраїв і затримував цілі злочинні угруповання по «гарячих» слідах. Згодом створив і провів ряд телепередач на цю тему, розповідаючи громадянам про нові способи шахрайства («наперстки», «лотереї», «фінансові піраміди» і т.д.)

Злочинці не повинні знати оперативників в обличчя, тому серед бандитів ходила легенда, нібито для боротьби зі злочинцями спеціально з Німеччини приїхав «німець Курт, який зі своїм летючим загоном нещадно «бомбить» всіх підряд – і рекетирів, і наперсточників».

Валерій Кур завжди брав участь у затриманнях нарівні зі спецпідрозділами міліції та багато хто був упевнений, що саме він очолює київський ОМОН.

У 2005 році був одним з найбільш реальних кандидатів на пост міністра внутрішніх справ. Однак із політичних міркувань пост міністра отримав Юрій Луценко.

Є професійним спортсменом, учасником і переможцем змагань із таких видів спорту як легка атлетика, волейбол, футбол, баскетбол, хокей, лижний спорт, стрільба. Катається на сноуборді, займається пішохідним туризмом, занурюється з аквалангом.