Юрій Бойко: Опозиційний блок іде на вибори, щоб перемагати

Лідер Опозиційного блоку Юрій Бойко – один із найдосвідченіших українських політиків, державний діяч, міністр палива та енергетики двох урядів. На початку двохтисячних він очолив НАК «Нафтогаз» і врятував країну від енергетичного колапсу.

А взимку 2014-го, в період хаосу та безвладдя, як віце-прем’єр не допустив зриву опалювального сезону. Сьогодні він веде на вибори Опозиційний блок – багатомільйонну партію, єдину проукраїнську конструктивну опозицію до чинної влади. Про вибори, нинішню політичну ситуацію, уроки Великої Вітчизняної та родинні цінності Юрій Анатолійович розповів в інтерв’ю «Тижню Київщини».

B 2 v

– Юрію Анатолійовичу, доброго дня. Менше ніж за місяць Україна відзначатиме День визволення від фашистських загарбників. Чи правда, що цей день для вас – більше, ніж просто свято?

– Так, адже герої Великої Вітчизняної своїм подвигом подарували всім наступним поколінням можливість жити. І пам’ятати про загиблих та шанувати їхню пам’ять – святий обов’язок кожного українця. На жаль, сьогодні Україна вперше за 70 років знову охоплена війною. Багато хто зараз не пам’ятає про страшні наслідки Великої Вітчизняної, нехтує її уроками. І ми, ті, хто пам’ятає ці уроки, маємо зробити все, аби припинити кривавий конфлікт.

– Не всі знають, що ви вже 12 років опікуєтеся пошуковими загонами, які займаються перепохованнями героїв Великої Вітчизняної. За цей час завдяки вам знайшли спокій майже півтори тисячі загиблих солдатів. Також ви є почесним президентом археологічного патріотично-пошукового об’єднання «Дніпро-Україна». Навіщо це вам?

– Ми у вічному боргу перед загиблими у війні: за обірвану війною молодість, за мужність, силу духу й самопожертву, які вони проявили в боях за рідну землю. На жаль, і через сімдесят років після Перемоги українськими полями та лісами розсіяно останки десятків тисяч солдатів. Держава не займається питанням збереження пам’яті про загиблих радянських воїнів, але хтось має це робити. Допомагаючи пошуковикам, я, як можу, віддаю дань пам’яті героям. Можливо, якби держава зберігала пам’ять про жахливі події тих часів, не було б і війни на Донбасі… До речі, зараз у полях та лісопосадках Донецької та Луганської областей – сотні тіл загиблих, які потребують поховання. І нашим пошуковим загонам судилося виконати цю скорботну місію.

B 3 v

– На врочисті перепоховання ви, зазвичай, приїжджаєте з родиною – вас оточують діти, внуки. Розкажіть, будь ласка, про вашу велику родину.

– Дружина подарувала мені шістьох красивих і чудових дітей: синів Анатолія, Юрія і Миколая, а також трьох доньок: Ярославу, Уляну і Марію. Ми з Вірою завжди хотіли багато дітей. Усі вони вже дорослі, самостійні – вивчилися в українських вишах, працюють. Але не роз’їхалися – уся наша велика родина живе поруч. Коли вдається, ми намагаємося проводити час разом – дружина з доньками готують вечерю, всі збираються за великим столом. Це велике щастя для нас – просто бути разом.

– На вашій руці – старий радянський годинник. Це нетипово для українського політика. Розкажіть, чому ви його носите?

– Це годинник мого батька, з яким він пройшов війну. Реліквія, яка для мене свята і дорога. Мені не потрібні інші годинники, все життя ношу лише цей батьківський подарунок. Взагалі, пам’ять про Велику Вітчизняну війну, пошана до героїв, які зупинили нацистську чуму – це дуже важливо для мене особисто. І я зроблю все, щоб наша країна не зрадила цю пам’ять та їхній подвиг. Ще одна категорія людей, яких я порівнюю з героями Великої Вітчизняної – це чорнобильці, про яких влада сьогодні забула. Ми всі в боргу перед ними й маємо шанувати їхній подвиг. І я вважаю своїм обов’язком зробити все, щоб повернути їм пільги.

– Ще одна маловідома частина вашого життя – благодійність. Ви багато років допомагаєте різним притулкам для сиріт та одиноких стариків. Хочеться дізнатися про ту величезну роботу, яку ви зробили для Свято-Вознесенського Банченського монастиря, що під Чернівцями. Там живе більше 200 нужденних – людей, від яких відвернулася держава та суспільство. Кажуть, без вашої допомоги існування притулку було б неможливим.

– Вибачте, але я роблю це не заради піару й не хотів би взагалі говорити про це.

– Ви ведете здоровий спосіб життя, не маєте шкідливих звичок. Як відпочиваєте та відновлюєте сили?

– Вільний час я намагаюся проводити з рідними. Прогулянка з жінкою та дітьми – найкращий відпочинок. Крім того, займаюся спортом. Щонеділі граю з друзями у футбол, щоранку їжджу на гірському велосипеді.

– До речі, про футбол. Ми знаємо, що в дні, коли ви граєте, з вами на поле виходить до 40 людей. Вони приїжджають на стадіон, аби побути поруч з вами, поспілкуватися…

– Так, це моя велика команда – справжні друзі, колеги, однодумці. З ними я багато років йду по життю.

– Ваше трудове життя – тема окремої великої розмови. Ви пройшли шлях від звичайного майстра до директора великого нафтопереробного заводу. У найскладніші для країни часи, коли криза неплатежів досягла максимуму, очолили НАК «Нафтогаз». Успішно подолали енергетичну кризу, за що отримали звання Героя України. Усі, хто працював із вами, говорять про вас тільки хороше. Як вам це вдалося і де ви знаходили мотивацію долати все нові вершини?

– Ви що, хочете, щоб я себе хвалив? Нехай люди дають оцінку. Так, я працював по 16 годин на добу. Ми багато що зробили, і результат був відповідним. Але я зовсім не вважаю це подвигом – це обов’язок кожного, хто думає про країну, хто хоче, щоб його діти жили тут. Я виріс в Україні, прожив усе життя й нікуди виїжджати не збираюся. Вочевидь, що я маю зробити все, аби її майбутнє було щасливим.

B 5 v

– Вірність країні, своїй родині та команді – не пусті слова для вас. Давайте згадаємо події 2014 року. Янукович, його найближче оточен ня та верхівка виконавчої влади втекли. В майже порожньому Кабміні віце-прем’єр Юрій Бойко допізна працює, аби забезпечити роботу енергетичного сектору та врятувати опалювальний сезон. Скоординувати роботу атомних станцій. І все це тоді, коли держава опинилася на межі колапсу, а загроза зупинки АЕС і диверсій на них була цілком реальною. Що керувало вами тоді? Ви ж могли просто піти з уряду, як більшість міністрів.

– По-перше, навіщо мені було кудись тікати? Втекли ті, хто порушив закон і зрадив країну, у мене з ними немає нічого спільного. По-друге, дійсно, ситуація була непроста. Енергетична сфера країни – великий складний механізм, який не може обійтися без координації. І атомні станції потребують уваги  та вирішення безлічі важливих питань, без управління система може просто зупинитися. Справді, була інформація про можливі диверсії. Але нам із командою, на щастя, вдалося зберегти енергетичний сектор.

– Згодом ви очолили Опозиційний блок – потужну політичну силу, кількість прихильників якої щотижня збільшується. Як сталося, що людина, яка була успішним менеджером, міністром, державним діячем, і перебувала осторонь від політики, стала лідером опозиційного руху в Україні?

– Люди, незгодні з тим, що робить влада, були дезорієнтовані, розпорошені та втратили надію на можливість впливати на те, що відбувається з країною. Я прийняв рішення об’єднати цих людей, зібрати їх у велику силу, яка сьогодні вже стала стрижнем справжньої проукраїнської конструктивної опозиції. І коли ми прийдемо до влади, то зробимо все для того, щоб опозиція мала всі права та контрольні функції – саме цього влада сьогодні боїться найбільше.

– Ви відрізняєтеся від сучасних українських політиків, Юрію Анатолійовичу. У нас в країні політик – це популіст, базіка, хто завгодно. Але запит у суспільстві сьогодні саме на таких як ви – зважених і відповідальних.

– Я не можу дозволити собі обіцяти людям те, що неможливо виконати. Але ж у нас у країні всюди так – одні займаються роботою, інші – голосно кричать. На жаль, люди ще мало відрізняють одне від іншого. І через це всі біди. Але я вірю, що час таких «політиків» минув. За останні півтора року всі мали зрозуміти, що популізм і радикалізм сьогодні – це загроза нашій країні.

– Це, мабуть, розуміють і західні лідери. Ми знаємо, що з вами регулярно спілкуються та консультуються і посли західних країн, і зарубіжні високопосадовці, які приїздять в Україну з візитами. Їм важливо знати ваш погляд на ситуацію в державі, позицію вашої партії. Така увага – доказ того, що вони сприймають Опозиційний блок, як конструктивну проукраїнську силу, на чолі якої стоять адекватні політики. Яка найближчим часом прийде до влади і з якою вони прагнуть співпрацювати?

– Я дійсно спілкуюся з політичними лідерами та дипломатами. Це нормальний робочий процес – ми в постійному контакті, обмінюємося думками, обговорюємо поточну ситуацію та шляхи виходу з кризи. Можу сказати, що в нас спільне бачення проблем та викликів, які стоять перед Україною. Тож впевнений, що після нашої перемоги на виборах ми матимемо максимальну підтримку з боку цивілізованого світу.

– Які ж проблеми сьогодні, на вашу думку, стоять найбільш гостро?

– Головна проблема України – слабка, непрофесійна і бездарна влада, яку вже не підтримує народ. Своїми діями вона поставила країну на межу катастрофи: не вщухає військовий конфлікт, на вулицях мирних міст звучать постріли і вибухи гранат – люди не відчувають себе захищеними. Зростає армія безробітних, люди не вірять у майбутнє, тікають із країни. Влада довела економіку до краху, підвищила тарифи, забрала пільги в чорнобильців та інвалідів, обклала податками пенсії. А найстрашніше – що гинуть люди, наші діти. І нам ніколи вже їх не повернути.

– Зараз у владі – чергова криза. Одна фракція вийшла з коаліції, ще дві – шантажують уряд і президента тим же. Який, на вашу думку, вихід із ситуації?

– Варіантів два. Або відносно здорова частина коаліції підтримає вимоги Опозиційного блоку, і нову коаліцію сформують люди, для яких радикалізм та популізм в сьогоднішній ситуації політичної незрілості керівництва країни – неприпустимі. У разі ж недієздатності коаліції цей парламент має бути розпущений, і ми готуватимемося до перевиборів. На них, я впевнений, люди дадуть гідну оцінку радикалам і популістам всіх мастей. Не сумніваюся, що в результаті ця влада має опинитися на смітнику історії, а окремі персонажі – у тюремній камері. І настрій народу їм це гарантує.

– Що ж, на вашу думку, потрібно робити, аби зупинити падіння у прірву та не допустити катастрофи? Як впоратися з безладом і хаосом, до яких призвели дії нинішньої влади?

– По-перше, ми маємо зупинити війну та добитися стабільного миру і громадянської злагоди в країні. По-друге, забезпечити жорстку диктатуру закону, приборкати бандитів і радикалів. По-третє, потрібно негайно проіндексувати зарплати, пенсії та соцвиплати на рівень інфляції, знизити тарифи вдвічі. Усі ресурси й можливості для цього є, і ми це зробимо. Я чітко знаю – ми йдемо на вибори, щоб перемагати.

B 4 v

Ви були найкращим міністром енергетики за часів Незалежності України. Надзвичайно ефективно працювали на перших посадах уряду. Наступний щабель – прем’єр-міністр? Чи президент?

– Зараз головне – навести в країні лад. І я зможу це зробити. Люди, які працювали зі мною, знають: я умію працювати сам і вимагаю максимуму від інших. Що ж стосується посад… Кожна політична сила, яка бореться за владу, повинна і зобов’язана боротися за всі керівні посади в країні, щоб реалізувати свою програму. Мільйони людей в країні – мої однодумці. І разом ми переможемо на будь-яких виборах – як на парламентських, так і на президентських.

По-перше, ми маємо зупинити війну та добитися стабільного миру і громадянської злагоди в країні. По-друге, забезпечити жорстку диктатуру закону, приборкати бандитів і радикалів. По-третє, потрібно негайно проіндексувати зарплати, пенсії та соцвиплати на рівень інфляції, знизити тарифи вдвічі. Усі ресурси і можливості для цього є, і ми це зробимо. Я чітко знаю – ми йдемо на вибори, щоб перемагати!