Горіла хата – гори й сарай. Влада так і не зробила висновків із техногенних пожеж на Київщині

Чи не щодня столицю України накриває щільним смогом.

Так, 26 серпня на Київ подув вітер із боку Ірпеня і приніс у місто дим із місцевих торф’яників, що сильно горять останні два тижні. Таким чином кияни змогли на собі відчути, чим дихають жителі Бучі, Ірпеня, Гостомеля та Ворзеля протягом усього гарячого літа 2015 року. А за день до димової атаки столиці, майже в самому центрі Бучі палали склади з лакофарбовими виробами.

«Тиждень Київщини» поїхав до Приірпіння, щоб дізнатися, як влада відреагувала на останні пожежі, і чи зробила вона висновки після техногенної катастрофи під Васильковом, де на початку літа горіла нафто­база БРСМ.

 На самоті з катастрофою

«Таке відчуття страху, як в день пожежі на складах, останнього разу було в мене ще в 1943 році. Ми тоді жили в Новгородській області, і фашисти бомбили нафтобазу поряд із нашим будинком. З тих пір у мене дикий страх, коли все навколо палає і вибухає. 25 серпня 2015 року я боялася, що загоряться наші «фінські» будиночки й молилася Богу, щоб біда не зачепила нас», – схвильовано розповідає «Тижню Київщини» пенсіонерка Альбіна Миколаївна, яка живе в Бучі поряд з епіцентром пожежі.

Склади Інституту скловолокна знаходяться у якихось 50 метрах від житлової забудови в центрі Бучі. За 20 метрів від КПП розташоване футбольне поле, де місцеві хлопчаки ганяють у футбол. Відмітка, з якої подають кутові, випалена язиками полум’я.

Місцеві мешканці обурені тим, чому в цьому місці й досі працює токсичне та вибухонебезпечне вироб­ництво.

«Вони тут фарби роблять, нехтуючи правилами безпеки. Розчинники чи не відрами носять. Охоронець казав, що якби полум’я перекинулося на цистерну з гасом, то в нас повторилася б Васильківська трагедія», – зітхає літня жінка, яка чистить кукурудзу в гаражному кооперативі поруч зі складами.

«Директор інституту після пожежі сказав, що він здає приміщення в оренду, тому не несе відповідальності за надзвичайні ситуації на території складів», – підхоплює її чоловік. – «Ми в день пожежі були на дачі, за 12 кілометрів звідси, але й там було видно потужний стовп диму».

Уже 26 серпня санітарно-епідеміологічна служба Київської області заявила про відсутність підвищення концентрації шкідливих домішок у повітрі через пожежу на складі в Бучі Київської області. Такий висновок виглядає дуже дивним, адже горіли не органічні, а хімічні речовини – лаки, фарби, розчинники, які апріорі є токсичними. Але як і у випадку з Васильковом, влада вирішила одразу ж завірити населення, що небезпеки немає.

Хоча, як ми пам’ятаємо, через місяць після пожежі на БРСМ під Васильковом – Всеукраїнська екологічна ліга заявила, що дослідження районів, прилеглих до нафтобази, засвідчили суттєве перевищення вмісту канцерогенних речовин, які загрожують здоров’ю мешканців сіл, що поблизу згорілої бази. Про це писала українська служба BBC.

«Ніхто нам не сказав – шкідливими були викиди під час пожежі чи ні. Жодної інформації з боку влади не було. Люди як ходили, так і продовжують гуляти з дітьми поряд із місцем пожежі», – розповідає «Тижню Київщини» жінка, яка грається із сином на дитячому майданчику в парку неподалік від Інституту скловолокна. – «Якби у нашій країні зараз працювали закони, то мені здається, що таке небезпечне виробництво і не з’явилося б у житловому масиві».

Земля горить

Та пожежа на складах Інституту скловолокна не єдине джерело смороду й диму в Бучі. Торф’яники, що горять у заплаві річки Ірпінь останні два тижні, заважають дихати мешканцям Бучі, Гостомеля, Ірпеня, а останнім часом і киянам.

«Якби вітер не подув на Київ, то вони б і не почали колотитися з приводу гасіння торф’яни­ків», – у розпачі говорить продавщиця магазину, розташованого біля одного з місць гасіння пожежі. – «Я тих чиновників посадила б у себе вдома на ніч, щоб вони подихали нашим повітрям. І так щороку. У мене сусід провалився і обпік ноги».

Bucha v 2

Сусід Микола саме заходить до магазину. Ступні його ніг обмотані бинтами. Чоловік розповідає, як минулої п’ятниці пішов із друзями й дітьми на річку – рибалити. У якусь мить він опинився по коліна в палаючому пеклі. Друзі допомогли оперативно вибратися, але він встиг отримати опіки другого ступеня.

«Тепер на лікування потрібно буде викласти з кишені 6 тисяч гривень», – розповідає Микола «Тижню Київщини». – «Тут глибина залягання торфу приблизно шість метрів – я, коли будував будинок, робив аналіз ґрунту. Місцеві розповідають, що колись тут під землю провалилася коняка і згоріла живцем, так що мені ще пощастило».

Тим часом, за кілька десятків метрів від магазину три старі пожежні машини заливають торф’яне поле водою. Пожежники, які відробили зміну, відпочивають у тіні просто на землі.

«Уже майже викачали річку Рокач на гасіння цієї ділянки», – розповідає «Тижню Київщини» рятувальник у запилених чоботях, який представився Дмитром. – «Наша помпа за секунду подає 110 літрів води і спалює на це понад 60 літрів дизельного пального на годину. Була б у нас сучасна техніка, вже давно загасили б».

Наступного дня після того, як дим звідси накрив Київ, керівництво області відправило бригаду бійців зі столиці на підсилення. Просто кілька людей – без техніки і обладнання.

«Вони добу відпрацювали. А їх не забезпечили ні гарячим харчуванням, ні водою», – розповідає Дмитро. І додає, що всі тут із ностальгією згадують про волонтерську допомогу, що була під Васильковом. На запитання, чому він не чекає помочі з боку свого безпосереднього керівництва, хлопець лише махає рукою. «Коли це нам воно допомагало? Подивіться на чому, і в чому ми працюємо», – з розпачем говорить пожежник.

Рятувальники просять нас донести суспільству про свої проблеми, але бояться називати імена. Вони не хочуть втратити роботу, за яку отримують жалюгідні 2-2,5 тисячі гривень. У перерахунку на долари, сьогодні це трохи більше сотні «зелених». Саме в таку суму міністри, делеговані правлячою коаліцією, оцінили роботу хлопців, які щохвилини готові виїхати гасити пекло на кшталт Васильківського – без спецодягу, на старій поламаній техніці.

«Ми навіть не застраховані. Нам відмінили поліс страхування на 30 тисяч гривень, пайки і соцпакет», – нервово сміючись розповідає Дмитро. Він показує надтріснутий шолом із подертим і закопченим у пожежах склом і розповідає, що майже весь спецодяг бійці купують на секонд-хенді за власні кошти. Звертається до свого молодшого колеги: «Розкажи, що тобі видали, коли ти прийшов на роботу?».

«Форму видали лише через місяць роботи, трохи пізніше – дали стару бойовку. А спочатку працював частково в цивільному», – розповідає молодий.

Пожежу на торф’яниках хлопці гасять і вдень, і вночі без спеціального освітлення та навіть без засобів зв’язку.

«У нас немає засобів зв’язку, крім мобільних телефонів, а повинно бути 4 рації на машину. Світлових прожекторів теж нема. Ліхтарик заряджається на ніч – нам подарували волонтери», – показує пожежник.

 На рятувальників немає грошей

А тим часом на сусідній ділянці з боку Горенки гасіння пожежі приїхали інспектувати виконувач обов’язків міністра екології Сергій Курикін і голова ГУ ДСНС у Київській області Василь Слободяник. Чоловіки взуті в лаковані туфлі, які виблискують на фоні запилених кирзачів пожежних, які прийшли доповідати про стан справ. До торф’яників чиновники не спускаються – дають кілька інтерв’ю телеканалам на асфальтованій дорозі, і заслуховують доповіді підлеглих.

«Тиждень Київщини» звернувся до в.о. міністра екології, щоб той прокоментував екологічну ситуацію в регіоні, але пан Курикін поспіхом прямує до авто, дарує нам мапу пожеж у Київській області за добу, радить отримувати відповідь на запитання в керівництва області і від’їжджає до Києва.

Василь Слободяник погоджується поговорити. На наше запитання про катастрофічний стан забезпечення пожежних головний рятувальник області обурюється: «Хлопці забезпечені, у нас є нормальний одяг. Ми не випустимо на пожежу людину без одягу».

На наше запитання, чому спецодяг купують на «секонді» за свої гроші, відповідає голова прес-служби ДСНС у Київській області Вікторія Рубан: «Не можуть вони купувати через те, що їхня зарплатня не дозволяє купувати спецодяг».

Дійсно, зарплати в рятувальників жалюгідні, щоб із них ще й купувати одяг, але йти на вогонь без захисту це – самогубство, тож пожежники знаходять у інтернеті об’яви і купують комплекти бойовок за 900 гривень.

Василь Слободяник погоджується, що техніка рятувальників тримається на руках механіків. На її оновлення банально немає грошей.

«Нам виділили 40 мільйонів гривень на компенсацію техніки, втраченої під Васильковом. Але ми їх ще й досі не отримали. А потім потрібно провести тендери, так що техніка з’явиться нескоро», – говорить Василь Дмитрович.

Замість епілогу

Трьох літніх місяців не вистачило Кабміну, назначеному правлячою коаліцією для того, щоб зробити висновки і прийняти запобіжні міри після техногенної катастрофи на нафтобазі базі БРСМ під Васильковом, що сталася 8 червня.

За даними Головного управління ДСНС України у Київській області, лише за добу – з 26 на 27 серпня – на Київщині відбулося 19 пожеж. Протягом чергової доби до ліквідації пожеж було залучено 359 пожежників і 110 одиниць техніки.

Рятувальники, як і раніше, гасять пожежі на старій техніці, у купленому за свої гроші одязі – допомоги від влади вони вже не чекають. А влада згадує про необхідність реформи ДСНС тільки тоді, коли вітер несе дим від пожеж у області на Верховну Раду чи на Конча-Заспу, і забуває про свої обіцянки одразу після того, як пожежники загасять чергове полум’я.

Токсичне, тільки, коли дме на Київ

Загоряння торф’яників під Києвом вплинуло на екологічну ситуацію в регіоні. Про це під час брифінгу 27 серпня повідомив в. о. міністра екології та природних ресурсів України Сергій Курикін, передає РБК-Україна.

«Загоряння торфовищ впливає на екологічну ситуацію, безглуздо це заперечувати. Вчора, коли вітер дув у бік Києва, ми всі могли переконатися, яке це масштабне явище», – сказав Курикін.

Київська Область: місцеві новини регіону

Київська Область - це адміністративний центр України. Новини регіону є лакмусовим папірцем загального стану речей в країні. Суспільно-інформаційній бюлетень «Тиждень Київщини» прикладає максимум зусиль для висвітлення найсвіжіших новин Київської Області, найгостріших суспільно-політичних питань, щоб разом шукати можливі шляхи їх вирішення та завжди бути на інформаційній хвилі