БЕЗСИЛА ВІРА

Віра – це сила, що мешкає в розумі і волі людини. Розум просвіщається небесним світлом і містить в собі те, що Господь відкриває йому. Також і волю, буває, спонукає Господь до виконання всього істинного, що велить розум.

Коли ж віра безсила, то розум не може розуміти таємниць Божих. Блаженний Августин сказав, що людина може любити невидиме їй, але не невідоме. Це ми спостерігаємо серед християн, які вважають себе вірними, але не тому, що живуть згідно з вченням Христа, а тільки тому, що народжені батьками-християнами; вони вірні тому, що пройшли таїнство хрещення. Насправді ж вони мало відчувають велич Таїнств, ще менше знають про зміст нашої віри і чим вона відрізняється від інших релігій. Перебуваючи в такому стані, вони мало чим відрізняються від тих, хто не вірить взагалі.

Я звертаюся до кожного християнина. Хто ти, що стоїш тут, у церкві? Якщо запитати тебе про те, Хто такий Христос, в Якого ти віриш, то з’ясу­ється, що ти не зможеш сказати нічого притомного. Отже, справедливо буде стверджувати, що в наші дні віра в християнах зменшилася, тому що, якщо вони і вірують в церковні Таїнства, то віра їхня настільки плутана, настільки холодна і безсила, що ми з усією впевненістю можемо сказати: вони як сліпі.

Бог був народжений в печері і покладений у ясла безсловесних тварин для того, щоб навчити нас не захоплюватися минущими благами. Господь тридцять років жив у майстерні тесляра і Сам займався цим ремеслом, щоб ми навчилися смиренності. Господь ходив вулицями Єрусалима, щоб показати нам дорогу, що веде до Неба. Бог постраждав на Хресті, щоб знищити гріх. Але все це не впливає на совість християн і не породжує трепету в їхніх серцях.

У той же час ті, які сповідують те, що Христос є Вчителем віри, Таїнств і догматів, що Він відкрив їх нам, ті самі люди не застосовують у своєму житті Його закону. І, хоча вони і чують від нього, що блаженні страждають за інших, утримуються від насолод, прощають безчестя і образи, незважаючи на це, вони переступають через всі заповіді Божі. Віра таких людей схожа на амальгаму золота, яка за зовнішнім виглядом дуже схожа на справжнє золото, але тільки до того часу, поки не буде кинута у вогонь. Тому що, коли її кинуть у вогонь, справжнє золото залишиться (якщо воно там було), а ртуть випарується. Так і ці люди – вони слідують за Божественним Учителем тільки до тих пір, поки не доводиться боротися зі спокусами. Коли Ісус Христос повеліває їм воювати зі своїми спокусами та гріхами та перемагати їх, вони негайно відрікаються від Його вчення.

Все зло відбувається від безсилої віри. Применшення і неміч віри призводить до зубожіння чесноти і до примноження зла. Як сучасним християнам не вистачає того багатства чеснот, яким були так рясні перші століття християнства! Любов до Бога була тоді настільки гарячою, що, за свідченням Тертуліана, багато християн з власної волі прирікали себе на муки гонителям віри, і іноді не вистачало навіть катів, щоб умертвити всіх їх. Також і любов до ближнього була настільки гарячою в тих блаженних, що, за словами Климента Олександрійського, він знав таких християн, які продавали не тільки свої маєтки, щоб дати милостиню, а й самих себе продавали в рабство, аби тільки бути в змозі допомогти своїм братам.

Чи можна порівнювати віру давніх і сучасних християн? Воістину, все сучасне зло походить від слабкості віри. Якщо відрізати у дерева гілки, то, вони знову зможуть відрости, але якщо підрізати коріння, дерево швидко гине. Чим корінь є для дерева, тим же віра є для душі. Вона живить душу і дає їй можливість рости і приносити плоди, тому вона і називається коренем безсмертя. Якщо християнин живе, то живе вірою. Як говорить апостол Павло: А праведний житиме вірою (Рим. 1, 17). Якщо всі сили пекла кинуться на таку людину, то вони зазнають лише нищівної поразки. За допомогою віри людина досягає досконалості в чеснотах, але якщо підрубати корінь віри, то негайно гинуть не тільки плоди, тобто чесноти, а й листя – те, чим християнин зовні відрізняється від інших людей.

Коли апостол Петро, ідучи по морю, став тонути, він визнав причиною цього сильний вітер: бачачи сильний вітер, злякався (Мф. 14, 30). Але Господь сказав йому, що причина – в його маловір’ї: Маловіре Чого ти засумнівався? (Мф. 14, 31). Так і християни вважають причиною всіх своїх злих справ і злого життя спокуси, які не можуть не прийти. Справжня ж причина їхніх непотрібних справ та, що віра їхня – слабка і мізерна. Але ж якби вона не була такою, то диявол не зміг би звернути їх у страшне рабство гріха.

Багато християн вважають, що гріх – це по-дитячому наївне і не дуже велике зло; вони не тільки вважають його малим злом, але й сміються над ним, а деякі з них навіть хваляться ганебними гріхами. Вони не бояться грішити і постійно докладають гріх на гріх. І як ми боїмося заснути вночі зі змією в ліжку, так будемо ж боятися і грішити, і будемо молити Ісуса Христа, щоб Він нашу немічну віру зробив сильною.

Преподобний Никодим Святогорець

за матеріалами Іонівського листка