Про якість коаліції

Кілька слів про якість нашої влади і парламентської коаліції, зокрема.

Юра Луценко 18.09.2015 розповів про «гріхи молодості» Олега Ляшка: «9 грудня 1994 суд визнав афериста Ляшка винним у розкраданні держмайна у розмірі 2,5 мільйона ще твердих рублів – стаття 86, самовільному присвоєнні влади – ст. 191, підробці документів – ст. 194».

Я не прихильник Ляшка, і не можу за жодних обставин уявити собі, що проголосував би за Радикальну партію. Але в мене запитання до Луценка. Коли ви свою парламентську коаліцію з «аферистом» Ляшком «ліпили», ви про особливості його біографії не знали? Знали. А чому ж ви тоді з ним домовлялися?

Навіщо брали в коаліцію фракцію, у якій перебували такі люди, як Ігор Мосійчук – агресивний критикан і при цьому нахабний корупціонер, кіно про «подвиги» якого нещодавно продемонстрував усій країні генеральний прокурор? Чи Сергій Мельничук, колишній комбат сумнозвісного «Айдару», який може отримати довічне ув’язнення за створення злочинної організації?

Лишень подумайте – у складі коаліції більше року працювали бандити, корупціонери та аферисти. Але ні Юрія Луценка, ні решту лідерів коаліції це не турбувало.

Як не турбує і те, що в складі коаліції перебуває фракція Юлії Тимошенко, чий горезвісний газовий контракт із Путіним завдав Україні збитків на суму понад 27 мільярдів доларів. Про це заявив минулого тижня урядовий чиновник – голова Національної комісії, який здійснює державне регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг, Дмитро Вовк.

І хто має залишитися в коаліції надалі – «Народний фронт», представник якого Андрій Тетерук публічно звинуватив Тимошенко в корупції, чи фракція самої Тимошенко, яка обізвала Тетерука брехуном?

І як ці люди можуть в принципі спільно працювати?

Я чудово розумію, що думка українського народу з цього приводу нинішню владу не цікавить. Але запитання, наведені вище, очевидні для будь-якого професійного американського, німецького чи польського політика. А їхню думку наша влада ігнорувати не може.

Йдемо далі. Хто змушував Юрія Луценка заявляти на з’їзді БПП: «Партія, у якої є президент, голова Верховної Ради, найбільша фракція в парламенті – зможе змінити країну. Це наша місія»?

Змінили? Без сумніву. Але в який бік?

Ось які дані 18.03.2015 навів на брифінгу у Верховній Раді голова Державної фінансової інспекції Микола Гордієнко. Його відомство у 2014 році провело приблизно 4 тисячі ревізійних перевірок, якими було встановлено факти завдання урядом Яценюка збитків державі на суму понад 7 млрд 600 млн гривень, що вдвічі перевищило суму за звітний період 2013 року.

«На жаль, результати перевірок державних підприємств свідчать про те, що після революції системна корупція не була ліквідована, а просто змінила керівника і стала невід’ємною частиною нового уряду Тепер корупційні схеми в країні очолює коаліція та уряд», – заявив він.

Ще трохи цифр.

16.09.2015 міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус визнав – падіння експорту в першому півріччі становить 48%, у країн Європейського Союзу – на 35%.

За перше півріччя 2015 року падіння показника реального внутрішнього валового продукту становить 16,3% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Держава нічого не виробляє, не продає і не заробляє. Більшість українців опинилася на межі бідності. У державі війна. І при цьому, корупція квітне, чиновники багатіють, а представники влади бадьоро розповідають, що в них є усі важелі і повноваження, щоб змінити країну. А уряд бадьоро рапортує про успіх якихось реформ. Ви їх відчуваєте? Якщо ні, то, може, час перестати довіряти корупціонерам і брехунам?

В’ячеслав Піховшек, політичний аналітик