Чому українська влада ставиться до армії, як до в’язниці?

Нещодавно народний депутат від «Народного фронту» і неформальний речник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Антон Геращенко заявив, що охоронцю особняка в смт Козин на Київщині, який стріляв по дітях пластиковими кулями, вручили підозру у вчиненні злочину, а також… повістку про мобілізацію.

«Поки ж суд та діло, щоб підозрюваному життя медом не здавалося, військовий комісар району приєднався до привітань від співробітників райвідділу та вручив підозрюваному повістку про мобілізацію», – заявив представник партії Арсенія Яценюка.

Це вже не перший випадок, коли представники влади плутають армію із в’язницею для злочинців.

Наприкінці липня новопризначений голова Закарпатської ОДА повідомив, що трьох затриманих «на гарячому» контрабандистів відправили… у військкомат для мобілізації.

«З минулого тижня на Закарпатті йде активний пошук місць, що використовуються для переховування нелегальних мігрантів і тютюнових виробів, призначених для контрабанди. За останні дві доби на зеленому кордоні затримано трьох місцевих мешканців, котрі намагалися переправити за кордон дев’ять ящиків сигарет. Сигарети вилучено, а затриманих чоловіків призовного віку, направлено до військкомату для мобілізації в Збройні сили України», – заявив він.

Але хіба негідник, який стріляв по дітях, а також контрабандисти, не повинні постати перед судом, а потім – у разі, якщо їхню вину буде доведено, отримати відповідне покарання?

За логікою, здоровим глуздом та згідно із законодавством України – однозначно так. Але українська влада не відзначається ані логічністю своїх дій, ані наявністю глузду, ані дотриманням Конституції та законів України. Саме тому практика вручення повісток усілякого штибу порушникам і злочинцям перетворюється в нашій державі на звичну практику.

І тут ми підходимо до не менш важливого запитання. Чому для української влади служба в українській армія – це покарання?

Щоб переконатися у тому, як насправді українська влада ставиться до Збройних сил України, достатньо проаналізувати обіцянки, які вона давала захисникам країни, та стан їхнього виконання.

Так, було обіцяно, що кожен боєць на фронті отримуватиме тисячу гривень на день або ж 30 тисяч гривень щомісяця.

Минуло більше року, а зарплата рядового бійця на фронті становить… 1800 гривень. Про це заявив заступник начальника Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних сил України Володимир Талалай: «Якщо говорити без всяких надбавок, які є, то для солдата початковий рівень – це приблизно 1800 гривень. Під час виконання ним завдань безпосередньо в зоні проведення Антитерористичної операції йому виплачується надбавка в розмірі 100%».

Але навіть ці мізерні кошти влада виплачує неохоче. Скажімо, за інформацією Кирила Сергеєва, голови асоціації ветеранів АТО, поранених бійців часто викреслюють зі штатного розпису – щоб не плати зарплати: «Боєць у госпіталі, виключають його зі штату, подають документи у військову службу правопорядку, що він дезертир, пишуть – місцезнаходження невідоме, і все. Їм так легше».

На початку року уряд Яценюка, сформований і контрольований парламентською коаліцією, ухвалив постанову про виплату тисячі гривень за кожен «бойовий» день на фронті. Однак отримати ці гроші бійцям неймовірно важко через складну систему підтвердження та контролю. Про страхування в розмірі мільйона гривень просто забули…

Ось що розповів про проблеми з отриманням «бойової тисячі» інформаційному агентству «Укрінформ» офіцер-танкіст:

«Щоб отримати кошти за бойові операції, слід пройти величезну, довгу, марудну процедуру оформлення документації. Взводний пише керівнику роти, командир роти пише рапорт командирові батальону і доповідає, що така і така історія відбулася, у ній брали участь такі і такі люди, вони залучили таке і таке озброєння і витратили певний боєкомплект. На взвод, де, наприклад, сім людей, це все треба надрукувати, написати, зробити копії, скріпити печатями. І тоді завезти юристу. Потім юрист подивиться, скаже, що де переробити, а тоді, нарешті, ви завезете в штаб.

Якщо ви маєте можливість подавати документи – добре, якщо не маєте, а сидите в окопах, у бліндажі, де світло лише від двокіловатника-генератора, то комп'ютер ви запустите, а принтер навряд чи. Можна десь поїхати та роздрукувати ці документи, але потім доведеться повертатися, щоб поставити печатку, бо її не можна вивозити із частини. Тобто, щоб заплатили людям, я маю докласти величезних зусиль».

Також у січні 2015 року уряд Яценюка ухвалив постанову, за якою бійці АТО отримають додаткову винагороду за знищення військової техніки супротивника. Зокрема, за знищений танк уряд обіцяв 48 тисяч гривень. При цьому Яценюк та його підлеглі прописали настільки складний механізм підтвердження бойових подвигів, що премії за знищення військової техніки ворога отримали одиниці.

Ось що розповідає про винагороду уже згаданий офіцер-танкіст: «При поданні документів дуже рекомендовано разом із рапортом про бойову операцію надати фото знищеної техніки. Тобто, разом із рапортом має існувати фото- чи відеофіксація події. Уявляєте: фото-, відеофіксація! Там фронт чотири-п'ять кілометрів, з одного боку – ми, з другого – вони. Ми вражаємо бойовий танк. Він знищений. Ми його бачимо. Але він перебуває на території ведення бойових дій. Тобто треба дати якійсь людині, яка нічого не боїться, до рук фотоапарат і запропонувати проповзти чотири кілометри, щоб сфотографувати. Якщо вернешся, отримаєш кошти».

Але найкраще ставлення чинної влади – уряду та парламентської коаліції, яка його сформувала – до армії ілюструє стан медичного забезпечення Збройних Сил.

Ось кілька цитат.

Відома волонтерська група «Збережемо життя разом», повідомляє, що «жодної аптечки за сучасними стандартами на фронт від Міноборони за весь час війни не надійшло! Сучасними медичними засобами забезпечують волонтери і благодійні фонди, проте Міністерство оборони у своїх звітах повідомляє, що «забезпечені всі», що є цинічною брехнею».

16 січня 2015 року на офіційному сайті Міноборони з’явилося повідомлення наступного змісту: «Згідно з новими технічними умовами тканина, з якої шиють літні польові костюми для військовослужбовців Збройних сил України, не плавитиметься, як це було раніше... Під час обстрілів верхній шар тканини (бавовна) міг спалахнути. При цьому внутрішній шар (синтетика) плавився, а під час спроби загасити полум’я спричиняв іще більші опіки, ніж якби тканина просто горіла».

Отже, понад рік проведення АТО уряд закупляв не просто неякісну, а небезпечну форму, яка під час займання буквально вбивала військових!

Ще одна болюча тема – харчування військових. На папері в Арсенія Яценюка усе виглядає прекрасно, а от в реальності… Як розповіли телеканалу «24» бійці, їсти доводиться навіть плазунів, яких хлопці ловлять на фронті: «Також доводилося їсти одну банку тушонки на чотирьох. Було таке, що триденний запас харчів їли цілий місяць. І щодня – одне й те саме. Особливо приїлася армійська «тушонка». Коли ти її відкриваєш – викидаєш більше половини комбіжиру, і залишається якесь м’ясо. Коли читаєш на тій банці, що то за м'ясо, якісь там ошмаття, шкіра, то розумієш, що ти вживаєш»...

Однак влада не просто економить на воїнах – вона їх нахабно обкрадає. Наприклад, у червні стало відомо, що Міністерство внутрішніх справ закупило рюкзаки для українських військовослужбовців у зоні АТО на 16,5 мільйона гривень через фірму дружини міністра Арсена Авакова Ірину. Один рюкзак, куплений міністерством, обійшовся в три тисячі гривень. «Ціна абсолютно божевільна. Я намагався знайти у відкритих джерелах рюкзаки за такою ціною, але мені це не вдалося. Неможливо так. Гривень на 500. Все, що я бачив, це на 500 дешевше», – заявив редактор сайту «Наші гроші» Юрій Ніколов. Історію з рюкзаками для МВС інакше як аферою він назвати не може: «Тут за версту тхне великими нечесно заробленими грошима».

«Рюкзаки для фронту шили на Барабашово (речовий ринок у Харкові – ред.) за замовленням невідомої харківської фірми. З дешевої китайської тканини. А патрубки, які утримують тканину ззаду, замість алюмінієвих трубок робили з обрізків звичайних водопровідних труб», – розповів журналіст Роман Бочкала, який першим оприлюднив інформацію про скандальні оборудки МВС.

«А далі найдивніше! Кореспонденти весь тиждень намагалися знайти хоч одного бійця, який отримав цей злощасний «рюкзак Авакова». Але з’ясувалося, на фронті їх ніхто не бачив», – стверджує Бочкала.

Вирішити більшість проблем у Збройних Силах міг би перехід до професійної армії. Окрім усього іншого це б дозволило відмовитися і від бездумної мобілізації, і від відправлення в армію злочинців, як це робить чинна влада. Але, на жаль, далі розмов справа не йде. Про професійну армію влада згадує лише напередодні чергових виборів, коли потрібно вкотре обдурити довірливих українців. Скажімо, Юлія Тимошенко обіцяла швидкий перехід до контрактної армії ще у 2008 році, коли була прем’єр-міністром. За її словами, Україна може зупинити призов і перейти на контрактну армію уже з 2009 року. У 2010 році вона повторила свою обіцянку: «Контрактна армія буде, і строкова служба припиниться після того, як ми з вами завершимо президентські вибори. Закон цей буде ухвалено невідкладно, вже є стратегія переходу на контрактну армію, є кошторис, бачення, як це зробити». Нова заява про перехід на контрактну армію пролунала від Тимошенко тиждень тому. Мовляв, фракція «Батьківщини» готує до наступної сесії ВР законопроект про перехід до професійної армії… Можна не сумніватися – подібні заяви ми почуємо від Тимошенко ще не раз.